r u there? we r here… (2023)

Nataliia Zablotska, 25 y.o

I grew up in the Ukrainian city Mariupol, now I have asylum in the Czech Republic.

In Mariupol, I played in the theatre and worked as a choreographer. In the Czech Republic I continue my dancing career.

For me, safety is the feeling that you are not alone, both on an emotional and physical level. 

My artwork is precisely about how lonely and incomprehensible I sometimes feel here in a foreign country, which shapes my sense of unsafety. The numbers on my body are the coordinates of some Ukrainian cities that have been severely affected by the actions of Russia and its army, actions that have left their mark on the hearts of every Ukrainian forever, making it clear that even your home can be a very dangerous place.


Наталія Заблоцька, 25 років
Я виросла  в українському місті Маріуполь, зараз маю прихисток в Чеській республіці.
У Маріуполі я грала в театрі і працювала хореографом. У Чехії я продовжую свою танцювальну кар’єру.

Для мене безпека — це відчуття, що ти не один, як на емоційному, так і на фізичному рівні. 

Моя робота як раз про те, якою самотньою і незрозумілою для оточуючих я себе відчуваю інколи тут у чужій країні, що формує моє відчуття небезпеки. Цифри на моєму тілі — це координати українських міст, які суттєво постраждали від дій росії та її військових, від дій, які назавжди залишили свій слід в сердці кожного живого українця, даючи зрозуміти, що навіть твій дім може бути дуже небезпечним місцем.

Mariia Boyko, 20 y.o

I was born and raised in Mariupol, and now live in Dnipro, Ukraine. I am an actress and currently work in the theatre.

Since 24 February 2022, I have had to experience what real danger is, so the question of safety is now a major one for me. In my opinion, a person’s safety is created by habits that they can return to when they feel unsafe and anxious.

My work is connected with those habits that help me to hold on and feel safe all this time. Each part of it is a reflection of experience. 

The postcards with drawings were created from real drawings that I made during the occupation of Mariupol, when I was without electricity. Parts of the conversations and my thoughts reflect the path that other people around me also went through.

The musical composition that you can hear in the headphones also reflects the events that I experienced. During the attack on the city, we were sitting in the basements. The explosions were very loud and each of us was afraid for our lives. In order not to go crazy, I started singing, and it is this song that you can hear surrounded by explosions.

The video projection (which you can watch below) shows my destroyed house. Everyone has a desire to return home, where they feel safe. Now I don’t have a home, but I still feel safe even when I look at my destroyed house.

Марія Бойко, 20 років
Народилася і виросла в Маріуполі, зараз живу в Дніпрі, Україна.
Акторка, наразі теж працюю в театрі.

З 24 лютого 2022 року мені довелося відчути на собі, що таке дійсна небезпека, тому питання безпеки для мене зараз є основним. На мою думку, безпека людини створюється звичками, до яких вона може повертатися в разі відчуття небезпеки та тривожності.

Моя робота пов’язана з тими звичками, які допомагають мені весь цей час триматися та відчувати себе в безпеці. Кожна з її частин — це відображення досвіду та рефлексії.

Листівки з малюнками були створенні з реальних малюнків, які я робила під час окупації Маріуполя, знаходячись без світла. Частини розмов та моїх думок відображають той шлях, який так само проходили інші люди поруч зі мною.

Музична композиція, яку можна почути в навушниках також відображає ті події, які я переживала. Під час наступу на місто ми сиділи в підвалах. Вибухи були дуже голосними і кожен з нас боявся за своє життя. Щоб не зійти з розуму я почала співати і саме цю пісню в оточенні вибухів ви можете почути.

На відеопроєкції зображено мій зруйнований будинок. В кожної людини є прагнення повертатися додому, де вони відчувають себе безпечно. Зараз в мене немає дому, але відчуття безпеки залишилося, навіть коли я дивлюся на вже зруйнований будинок.

Eduard Lyashenko , 25 y.o

I was born in Mariupol, and now live in Finland. In Mariupol I played in the theatre and started my career as a photographer. Now I work at a small industrial plant.

Safety for me is a sense of peace for the near future. Safety is about the internal state, not the external environment.

My project is a mirror of my memories of home and one of my last days there.

In the video, I share my story of how I was captured by Chechen soldiers in early April 2022. They held me in their headquarters in a two-by-three metre room for about 26 hours. During this time, they threatened to kill me in a variety of ways. I was sitting in the room, trying to understand their language, thinking about my family, looking for some melody in the sounds of heavy weapon. And I just waited. Looking back, I can say that my calm throughout my stay in Mariupol was my salvation.

Ляшенко Едуард, 25 років
Народився в Маріуполі, зараз живу у Фінляндії.
У Маріуполі грав у театрі, починав кар’єру фотографа. Зараз працюю на невеликому промисловому заводі.

Безпека для мене — це відчуття спокою на найближче майбутнє. Безпека — це про внутрішній стан, а не про зовнішнє середовище.

Мій проєкт є дзеркалом спогадів про дім та про один з останніх днів там.

У відео я ділюсь своєю історією як на початку квітня 2022 року я потрапив у полон до чеченских солдат. Вони тримали мене у себе в штабі в кімнаті два на три метри близько 26 годин. За цей час вони погрожували мені вбивством дуже різноманітними способами. Я сидів у кімнаті, намагався розібрати їхню мову, думав про рідних, шукав якусь мелодію у звуках важкої зборї. І просто чекав. Озираючись назад, можу сказати, що саме мій спокій під час всього перебування у Маріуполі став моїм спасінням.

Content warning: This video features potentially distressing content, describing a person’s experience in captivity. 

Cleo Thompson 24 y.o

I grew up in South East London and have lived around London. I am currently working as a musician and visual artist. 

Over the last 3 years my concept of home has changed a lot and I currently working on cultivating a sense of home within myself. For me safety is a feeling of being grounded, secure and happy.

My piece is an installation emulating a living room setting. The concept stems from the feeling of home being a safe space, a familiar landscape that brings a sense of safety to all who enter it. all pieces sourced for this installation are reflection of the visual cues I grew up with from my grandparents house and vintage memorabilia.


Клео Томпсон, 24 роки

Виросла в південно-східному Лондоні, жила в околицях Лондона. Зараз працюю музиканткою і візуальною художницею. 

За останні 3 роки моє уявлення про дім сильно змінилося, і зараз я працюю над тим, щоб розвинути в собі почуття дому. Для мене безпека — це відчуття заземленості, захищеності та щастя.

Моя робота — це інсталяція, що імітує вітальню. Концепція випливає з відчуття дому як безпечного простору, знайомого ландшафту, який приносить відчуття безпеки всім, хто до нього входить. Всі предмети, використані для цієї інсталяції є відображенням візуальних образів, з якими я виросла в будинку моїх бабусі та дідуся, а також старовинних пам’ятних речей.

Ines Yearwood-Sanchez  21 y.o

I was born in Spain, and raised in London. I am a multidisciplinary artist based in London, my work focuses on race, identity and culture.

Safety is anywhere that you call home, where you feel comfortable to be your authentic self, to love and be loved.

My project explores safety through body language within different types of relationships. I have curated a set of images I have taken over the last couple of years which best represent safety and how that is shown through how the subjects interact with each other in the images. I have chosen to explore a diversity of relationships such as parent and child, groups of friends and romantic partners to show the different ways we can express safety through our body language.

Інес Йордвуд-Санчес, 21 рік

Народилася в Іспанії, виросла в Лондоні.

Я мультидисциплінарна художниця, мешкаю в Лондоні. Мої роботи досліджують теми раси, ідентичності та культури.

Безпека — це будь-яке місце, яке ви називаєте домом, де вам комфортно бути собою, любити і бути коханими.

Мій проєкт досліджує безпеку через мову тіла в різних типах стосунків. Я відібрала серію фотографій, зроблених мною за останні кілька років, які найкраще відображають безпеку та демонструють її через суб’єкти, що взаємодіють одне з одним на зображеннях. Я вирішила дослідити різноманітність стосунків між батьками та дітьми, друзями та партнерами, щоб показати різні способи вираження безпеки через мову тіла.

L-R: 1. Parent and child enjoying a performance at Climate Home, 2022. 2. Stylist and model preparing for the Climate Home runway, 2022. 3. Two sisters at Climate Home, 2022. 4. Parent and child walking the Climate Home runway, 2022.

Christine Bramwell 26 y.o
I was born in Jamaica, raised in New Cross, London.

For me safety is my right to roam the land freely, without fear.

My project explores safety through the lens of abundance in nature. Using materials that are abundant in my home, I bring a few short field recordings capturing the moment I have felt most safe outside. Both are speakers inviting you to sit or stand for a moment.

Christine’s artwork is only available to experience in person.

Крістін Брамвелл, 26 років
Народилася на Ямайці, виросла в районі Нью-Кросс, Лондон.

Для мене безпека — це моє право вільно і без страху пересуватися по землі.

Мій проєкт досліджує безпеку через призму надлишку в природі.
Використовуючи матеріали, яких багато в моєму домі, я принесу кілька коротких записів, що фіксують моменти, коли я відчувала себе в найбільшій безпеці на природі. Вони запрошують вас зупинитися на якусь мить.